Робота змінами

232 Глава IV Робочий час 233 Стаття 58. Робота змінами При роботах змінами працівники чергуються в змінах рівно­мірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудо­вого розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. (Стаття 58 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91) 1.  Режим робочого часу залежить від характеру виробництва, норми робочого часу, конкретних умов діяльності підприємства, роботи транспорту, пропускної можливості їдалень тощо. Для працівників одного підприємства може встановлюватися кілька різних режимів робочого часу. 2.  Режим робочого часу визначається правилами внутрішньо­го трудового розпорядку або графіками змінності з дотриманням встановленої тривалості робочого тижня. Якщо в правилах внут­рішнього трудового розпорядку неможливо передбачити всі пи­тання, які регулюють режим роботи змінних виробництв, то гра­фіки змінності визначають, зокрема, число робочих днів, після яких відбувається перехід з однієї зміни в іншу, порядок такого переходу, число робочих днів, після яких надаються вихідні дні, порядок їх надання — за змінним графіком або для всієї зміни водночас. 3.  При виборі графіків і режимів роботи має враховуватися необхідність надання працівникам, як правило, двох вихідних днів підряд. Це дає можливість найбільш доцільно організувати виробничий процес і відпочинок працівників. 4.  Графіки змінності повинні передбачати: кількість змін про­тягом доби; порядок чергування працівників за змінами; поча­ток і закінчення роботи в кожній зміні; тривалість змін; час на­дання і тривалість перерви для харчування і відпочинку в кожній зміні; надання вихідних днів. 5.  При розробці графіків змінності враховується розклад руху міського й приміського транспорту, розпорядок роботи позашкі­льних, культурно-побутових та інших установ. 6.  При змінних роботах працівники чергуються за змінами рівномірно. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбу­ватися через кожний тиждень в години, визначені графіком змін­ності. 7. При складанні графіків змінності обов'язково мають до­тримуватися такі умови: залежно від конкретних організаційних умов графіки склада­ються на певний обліковий період, у межах якого повинна бути дотримана в середньому тривалість робочого тижня; для всіх працівників, як з нормальним, так і з скороченим робочим днем, повинно бути забезпечено збереження річного балансу робочого часу при шестиденному робочому тижні; при п'ятиденному робочому тижні тривалість зміни неповно­літніх віком від 15 до і 16 років не повинна перевищувати п'яти годин, а від 16 до 18 років — семи годин. Стаття 59. Перерви між змінами Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не мен­шою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (вклю­чаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін під­ряд забороняється. 1.  Працівники можуть залучатися до роботи протягом доби тільки на одну зміну. Мінімальна тривалість щоденного відпочинку між змінами має бути (разом з часом обідньої перерви) не мен­шою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні. 2.  Працівник може бути викликаний поза його зміною, тобто раніше або пізніше часу його роботи за графіком, тільки у випад­ках стихійного лиха, аварії, необхідності замінити працівника, що захворів, та з інших виняткових обставин з наступним пові­домленням про це профспілкового комітету (ст. 62 Кодексу). 3.  На безперервних роботах працівнику забороняється зали­шати роботу до приходу змінника. У випадку нез'явлення змін­ника працівник заявляє про це старшому по роботі, який зобо­в'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим пра­цівником. 4.  Залежно від порядку чергування робочих днів з днями від­починку, що визначається характером і умовами виробництва, розрізняються перервний і безперервний робочий тиждень. При ре­жимі перервного робочого тижня працівники мають загальний щотижневий відпочинок (один або два дні) в певні дні тижня. При безперервному робочому тижні працівники користуються 234 Глава IV робочий час 235 щотижневим відпочинком по черзі (бригадами, змінами) в різні дні тижня. Стаття 60. Поділ робочого дня на частини На роботах з особливими умовами і характером праці в по­рядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості ро­бочого дня. 1.  Реалізація норми робочого дня здійснюється звичайно у вигляді безперервних робочих змін, що забезпечують безпосе­редньо або в середньому за обліковий період дотримання уста­новленої законом норми робочого часу з однією перервою для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин (ст. 66 Кодексу). Коментована стаття допускає з цього правила виняток, згідно з яким робочий день може бути в порядку, передбаченому зако­нодавством, поділений на частини, між якими встановлюється перерва більше двох годин або дві чи більше перерви, включаю­чи і перерву для харчування (так званий роздріблений робочий день). При цьому загальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати встановленої законодавством і графіком змінності тривалості. 2.  Підстави і порядок застосування роздрібленого робочого дня визначаються законодавством. Поділ робочого дня на части­ни зумовлений особливим характером праці деяких працівників зв'язку, транспорту, театрів тощо. Наприклад, для водіїв і кондукторів автобусів, тролейбусів і трамваїв, що працюють на міських регулярних пасажирських лі­ніях, запроваджено робочий день з поділом зміни на дві частини і доплатою за відпрацьований час у кожній зміні з двома вихода­ми на роботу до ЗО процентів тарифної ставки (окладу). Переведення на такий режим роботи може провадитися за наявності згоди на це відповідного працівника. Кількість таких змін в розрахунку на місяць не повинна перевищувати 20 про­центів загальної кількості змін для працівників зазначених про­фесій. Час внутрізмінної перерви в робочий час не включається. 3. Можливість установлення перервного робочого дня окре­мих категорій працівників передбачається в спеціальних поло­женнях про робочий час і час відпочинку працівників певних галузей народного господарства і відомств (залізничного транс­порту і метрополітенів; флоту рибної промисловості; морського і річкового флоту). Стаття 61. Підсумований облік робочого часу На безперервно діючих підприємствах, в установах, органі­заціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, від­діленнях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної катего­рії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом під­приємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51). (Стаття 61 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 871-12 від 20.03.91) 1.  Законодавство про працю передбачає два види обліку робо­чого часу: поденний і підсумований. Поденний облік полягає в тому, що встановлена законом нор­ма робочого дня і робочого тижня є обов'язковою для кожного дня і кожного тижня роботи. При поденному обліку робота по­над норму робочого дня не може компенсуватися недоробітком в інші дні або додатковими днями відпочинку і визнається над­урочною роботою. Підсумований облік означає, що тривалість роботи протягом доби може відхилятися у певних межах від робочого дня нормаль­ної тривалості з тим, однак, щоб установлена законом норма робочого часу була дотримана в середньому за повний обліковий період: тиждень, місяць, квартал, рік. 2.  При підсумованому обліку робочого часу розпорядок робо­чого дня і графіки змінності мають бути побудовані таким чи­ном, щоб робочий час, який працівники зобов'язані відпрацюва­ти за обліковий період, відповідав установленій для них законом нормі робочих годин, що припадає на цей період.